Захистити дитину – це священний обов’язок кожного.
Проблема соціального сирітства є однією з актуальних в теорії і на практиці. Вона охоплює причини та особливості прояву цього явища у сучасних умовах, проблеми її попередження і подолання.
А як допомогти дітям, які залишилися без батьків? Як повернути їм віру в себе?
Саме переміщення дитини в нову сім’ю, в якій є любов, турбота, увага та повага один до одного, спільна участь дорослих і дітей у праці, веденні домашнього господарства, допоможе дитині повірити в себе і власну значимість для оточуючих.
Родина –це те первинне середовище, де людина повинна вчитися творити добро.
Кожен, хто народжується, претендує на щасливу долю. Але чому одні її мають, а інших вона вперто обминає? Наше життя складається так, що одні батьки знаходять почуття батьківства через сумніви і негаразди, інші ж легко втрачають його, не доклавши до цього жодних зусиль.
Прийняти дитину на виховання в сім’ю – серйозне рішення. Виховувати дітей нелегко, а особливо — прийомних. При виникненні труднощів прийомні батьки часто сумніваються у тому, чи правильно зробили, взявши на виховання дитину. Тому, вирішивши створити прийомну сім’ю, батьки повинні прислухатись до свого серця: чи готове воно відкритися і прийняти «чужу» дитину?
Якщо дитину обирають серцем, то материнська і батьківська любов зможуть подолати будь-які труднощі у вихованні дитини, і ніяких сумнівів не виникатиме. Коли вагітна жінка виношує дитину, вона не знає, якою буде дитина: здорова чи хвора, слухняна чи ні, здібна чи лінива, добра чи байдужа… Мати сприймає її будь-якою, її серце відкрите і наповнене любов’ю. Так само прийомні батьки повинні бути готові до всього. Тільки у сім’ї, власним прикладом, терпінням, любов’ю можна виховати у дитини все найкраще.
Влаштування дитини в родину часто називають словом «усиновлення». Але юридично це не завжди правильно, адже, крім усиновлення, є й інші форми влаштування:
Прийомна сім'я — це сім’я або особа, що не перебуває в шлюбі, яка добровільно взяла із закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, від 1 до 4 дітей на виховання та спільне проживання.
Дитячий будинок сімейного типу — окрема сім’я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, які беруть на виховання та спільне проживання не менше 5-ти дітей - сиріт чи дітей, позбавлених батьківського піклування.
Усино́влення (або удоче́ріння) — влаштування у сім'ї дітей, які залишилися без піклування рідних батьків. Усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім’ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду. В Україні існує таємниця усиновлення, у т. ч. право на зміну імені, прізвища та по батькові дитини, відомостей про місце її народження та біологічних данних.
Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцятирічного віку, а піклування — над дитиною віком від 14 до 18 років. Опіка та піклування встановлюється з метою виховання неповнолітніх дітей, які залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів цих дітей. Опіка та піклування може також встановлюватися і над повнолітніми особами, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права та виконувати обов'язки.
Сімейний патронат – комплексна послуга, що передбачає тимчасовий догляд та виховання дитини в сім’ї патронатного вихователя на період подолання дитиною, батьками складних життєвих обставин та/або на період прийняття рішення про набуття дитиною статусу дитини-сироти чи дитини, позбавленої батьківського піклування, та визначення форми її влаштування.
Якщо ви не можете прийняти дитину у сім’ю, але є бажання підтримати дитину, Ви можете стати наставником.
Наставництво- добровільна діяльність спрямована на допомогу вихованцям інтернатних закладів щодо адаптації до самостійного життя, не оформлюючи опікунства.
Сім’я – це перша сходинка на шляху дитини у доросле, самостійне життя.
Сім’я – це не тільки захист і підтримка, розвиток і формування особистості в цілому, а й основний осередок суспільства, природне середовище для людини.
Саме від сім’ї залежить, яким буде наше майбутнє, наше суспільство.
Отже, зусилля не тільки держави, а й громадськості повинні бути спрямовані на благополуччя і добробут дитини та сім’ї.
Якщо Вас зацікавило, то за детальною інформацією Ви можете звернутись до Люботинського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.
Начальник відділу ЛМЦСССДМ
Шевченко О.С.
