22 червня – День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни

    Горем і болем вона увірвалась в кожну українську домівку, кривавою лінією пройшла через кожне серце, кожну долю.
  Наш священний обов’язок – навіки зберегти пам'ять про тих, хто відстояв перемогу в тій жахливій війні, тих, хто став жертвою смертельних жорен нацизму.
    З перших днів виявилося важливе стратегічне значення Люботина, як залізничного вузла. Через наше місто в тил країни евакуювали устаткування з фабрик і заводів, продовольство, матеріальні та культурні цінності, велику кількість людей. На фронт безперервно йшли ешелони з військовими , зброєю, боєприпасами.
    В трудових коллективах міста пройшли мітинги, на яких люботинці засудили напад агрессора і висловили впевненість у перемозі. Сотні добровольців подали заяви з проханням направити їх на фронт.
   За два роки окупації від рук фашистів загинуло 912 жителів Люботина. .За весь період окупації з міста на каторжні роботи до Німеччини було вивезено 980 юнаків та дівчат.
   407 захисників та визволителів нашого міста навічно залишилися у Люботинській землі.
   За мужність і стійкість , проявлені в боротьбі з німецько – фашистськими загарбниками 2041 люботинець нагороджений бойовими орденами та медалями, а льотчикам Юрію Яковичу Чепізі, Миколі Федоровичу Денчику та артилерісту Павлу Івановичу Шпилько присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Л.Каракаптан, директор Люботинського краєзнавчого музею