Процедура укладення колективного договору охоплює кілька етапів:
підготовка до колективних переговорів;
ведення колективних переговорів та розробка проекту колективного договору;
укладення колективного договору, його підписання та реєстрація;
внесення змін і доповнень до колективного договору;
здійснення контролю за виконанням колективного договору.
Підготовка до проведення колективних переговорів
Колективний договір укладається між власником або уповноваженим ним органом, з однієї сторони, і одним або кількома профспілковими чи іншими уповноваженими на представництво трудовим колективом органами, а в разі відсутності таких органів — представниками працівників, обраними і уповноваженими трудовим колективом, — з другої.
На практиці, як правило, сторонами колективного договору є:
зі сторони власника — уповноважена власником посадова особа (керівник підприємства);
зі сторони найманих працівників — первинна профспілкова організація в особі виборного органу (профспілкового комітету).
Враховуючи те, що в разі виникнення спорів стосовно виконання зобов’язань за колективним договором можливий їх розгляд у судовому порядку, перед початком переговорів профспілковий комітет повинен перевірити повноваження власника або уповноваженого ним органу щодо ведення переговорів і укладення з ним колективного договору. Зокрема право тієї чи тієї посадової особи виступати під час укладання колективного договору від імені власника або уповноваженого ним органу має бути визначено статутом підприємства (іншим документом) або рішенням власника.
Профспілковій організації не потрібно додатково отримувати повноваження від найманих працівників, оскільки такі повноваження вже визначено законодавчими актами України, зокрема статтею 12 КЗпП, статтею 3 Закону № 3356, статтями 19–20, 38 Закону № 1045.
Якщо на підприємстві відсутня профспілкова організація, право ведення колективних переговорів і укладання колективного договору належить представникам, обраним на загальних зборах трудового колективу.
На новоствореному підприємстві колективний договір укладається з ініціативи однієї зі сторін у тримісячний строк після реєстрації підприємства або після рішення про заснування підприємства, якщо не передбачено його реєстрації.
Обов’язковість укладення колективного договору визначена законодавчими актами. Відповідно до статті 65 Господарського кодексу України на всіх підприємствах, які використовують найману працю, між власником або уповноваженим ним органом і трудовим колективом або уповноваженим ним органом повинен укладатися колективний договір, яким регулюються виробничі, трудові та соціальні відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства. Тобто колективний договір є документом, в якому закріплюються зобов’язання сторін щодо вирішення питань, зокрема, у сфері виробництва і зайнятості, оплати і охорони праці, режиму праці та відпочинку, надання соціальних гарантій і пільг тощо.
Статтею 11 КЗпП, статтею 2 Закону України «Про колективні договори і угоди» від 1 липня 1993 року № 3356-XII передбачено, що колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають право юридичної особи. При цьому не важливо — це підприємство, яке здійснює підприємницьку діяльність, чи бюджетна або громадська організація. Головне, щоб на цьому підприємстві використовувалася наймана праця і воно мало право юридичної особи. Колективний договір може укладатися також у структурних підрозділах підприємства в межах компетенції цих підрозділів.
Відповідно до норм Конвенцій Міжнародної організації праці, ратифікованих Україною (Конвенція № 98 про застосування принципів права на організацію і ведення колективних переговорів від 8 червня 1949 року, Конвенція № 154 про сприяння колективним переговорам від 3 червня 1981 року), колективні договори укладаються на добровільній основі. Однак слід звернути увагу, що законодавством України, як правило, передбачаються мінімальні гарантії, а конкретний їх рівень встановлюється у колективному договорі. У багатьох випадках законодавством прямо передбачено запровадження окремих норм шляхом включення їх до колективного договору. Так, згідно зі статтею 15 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат установлюються в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, Генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
Відповідно до Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII здійснення комплексних заходів щодо організації здорових і безпечних умов праці, визначення обов’язків сторін, а також реалізація працівниками своїх конституційних прав і соціальних гарантій на охорону праці забезпечуються насамперед через положення колективного договору.
Про необхідність закріплення певних положень у колективному договорі зазначається також у Законах України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР, «Про недержавне пенсійне забезпечення» від 9 липня 2003 року № 1057-IV, в КЗпП тощо.
Колективним договором для працівників підприємства можуть встановлюватися додаткові, порівняно з чинним законодавством, гарантії, соціально-побутові пільги. З другого боку, невиконання зобов’язань за колективним договором може бути захищено в судовому порядку.
Статтями 411–412 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтею 17 Закону № 3356 передбачено, що особи, які представляють власників або уповноважені ними органи чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи і ухиляються від участі в переговорах щодо укладення, зміни чи доповнення колективного договору, несуть адміністративну та дисциплінарну відповідальність.
Статтею 20 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15 вересня 1999 року № 1045-XIV встановлено, що роботодавці зобов’язані брати участь у колективних переговорах щодо укладення колективних договорів.
Слід зазначити, що законодавством України забезпечується обов’язковість проведення колективних переговорів і укладення колективних договорів. При цьому укладення колективного договору потрібно не лише для задоволення інтересів найманих працівників, а й для власника підприємства. Адже його турбують не лише питання збільшення прибутку, підвищення конкурентоспроможності, а й проблеми вдосконалення організації праці, підвищення продуктивності праці, професійного рівня персоналу, забезпечення висококваліфікованими кадрами, морально-психологічний клімат у колективі, виробнича дисципліна тощо. Тому сторонам колективного договору потрібно зосередитися як на соціальному захисті і зростанні благополуччя найманих працівників, так і на підвищенні ефективності виробництва.
УСЗН Люботинської міської ради
