Причини й основні чинники опустелювання різні. Як правило, до опустелювання призводить поєднання декількох чинників, спільна дія яких різко погіршує екологічну ситуацію. На території, схильній до опустелювання, погіршуються фізичні властивості грунтів, гине рослинність, забруднюються грунтові води, різко падає біологічна продуктивність, а отже, підривається і здатність екосистем відновлюватися.
Опустелюванню сприяє також масове випалення торішньої сухої трави, особливо після періоду дощів, інтенсивне розорювання, зниження рівня ґрунтових вод. Зміна природних комплексів та їх деградація особливо помітні у період посухи.
До причин опустелювання слід віднести:
1. Водний дефіцит. Відсутність потрібної кількості грунтових вод для забезпечення норм водного балансу для різних видів рослинності і сільськогосподарських культур. Тривала посуха, спровокована змінами в кліматі. Процес опустелювання в такому випадку прискорюється.
2. Кліматична аридизация. Надмірне пониження вологості повітря через збільшення температури і низького рівня опадів.
3. Вирубка лісів. При різкій вирубці лісу може початися ерозія грунту, особливо на схилах гір і окологорних рівнин. Утворюються яри. Через зменшення лісових насаджень змінюється баланс вологи, тому не відбувається поступового танення снігу і збереження вологи в грунті.
4. Соленакопичення. Збільшення рівня солей в грунті може відбуватися по ряду причин. Перша, це перенесення солей з нижніх шарів грунту грунтовими водами в верхні шари. Між грунтовими водами, насиченими солями та мінералами, знаходяться проникні грунти – пісок, гравельние відкладення та ін Цей процес може мати і зворотний напрямок – з верхніх шарів сольові відкладення будуть проникати з грунтовими водами в більш глибокі шари грунту. Це характерно для низин і низьких рівнин.
5. Вітряний клімат. Через вітер, який переносить породи, відкриваються більш глибокі шари грунту.
6. Низький рівень грунтових вод. Основною причиною цього є природне осушення водойм. Повязаний цей процес зі зниженою кількістю опадів, які не можуть заповнити і нормалізувати потрібний водний баланс. Також рівень грунтових вод може знижуватися через штучно створених дренажів.
7. Помилки у веденні сільського господарства. Надмірне осушення дрібних водойм для зрошення угідь і для підтримки рибних господарств призводить до опустелювання. Порушується водний баланс регіону, і це приводить або до осушенню грунту, або до підвищення рівня солей. Постійна експлуатація родючих грунтів призводить до виснаження грунту і ерозії.
Деградація земель - природне або антропогенне спрощення ландшафту, погіршення стану, складу, корисних властивостей і функцій земель та інших органічно пов'язаних із землею природних компонентів.
Головною з причин деградації грунтів є людська діяльність (антропогенне втручання). Людство оволодівши різними технологіями для забезпечення бажаних для себе благ і життєвого комфорту, змінює природу планети вже в глобальному вимірі. Не усвідомлюючи небезпеки, окремі нації і людство в цілому втягують Землю в грандіозний експеримент, хід і наслідки якого люди не можуть ні передбачити, ні контролювати.
Деградація, ерозія грунтів, зменшення гумусного покрову планети, забруднення отруйними хімічними й біологічними сполуками й радіонуклідами - такі очевидні наслідки антропогенного впливу на землю.
Застосування у великих регіонах монокультур, порушення сівозмін, майже повна відмова від органічних добрив, зменшення частки бобових культур спричинюються до дегуміфікації грунтів, зменшення врожаїв. Природні кормові угіддя і випаси, надто так звані громадські, практично ніколи не отримували ні органічних, ні мінеральних добрив. Майже не застосовують жодних добрив українські фермери, в користуванні яких зараз 2,6% сільськогосподарських угідь і які виробляють 0,9% рослинницької та 0,4% тваринницької продукції.
На превеликий жаль, причиною опустелювання є не лише зміна кліматичних умов, а і несвідома діяльність людини. Внаслідок неправильної агротехнічної практики на багатьох полях після збирання зернових хлібороби випалюють стерню. Спалювання стерні на полях нерідко стає причиною вигоряння прилеглих до агроугідь лісосмуг. Зникнення лісосмуг, які на даному етапі вже значною мірою втрачені, призводить до вітрової ерозії, вивітроювання, пилових буранів та опустелювання плодородних українських земель. Для більшості регіонів України 2007, 2010, 2014 роки були найтеплішими за всю історію регулярних метеорологічних спостережень (80 – 150 років). Середні річні температури повітря перевищували кліматичну норму на 1,0 – 3,0°С. Річна ж кількість опадів була в основному близькою до норми. Тобто клімат стає більш посушливим.
За п’ять останніх років площа сільськогосподарських угідь в Україні зменшилася на 92,4 тис. га, а забудованих земель збільшилася на 46,6 тис. га. Тобто площі продуктивних земель неухильно скорочуються. А це означає, що продукції з них треба одержувати більше. Ступінь розораності земель значною мірою характеризує їх екологічну стійкість. Але стан родючості грунтів значною мірою залежить від діяльності людини. Особливо це стосується посушливої зони з нестійкими екосистемами, які легко руйнуються при використанні нераціональних технологій і втрачають здатність до відновлення.
У сучасних умовах стан використання земельних ресурсів не завжди відповідає вимогам охорони, оскільки в результаті антропогенної діяльності порушено екологічно-безпечне природокористування, в першу чергу порушено допустиме співвідношення площ угідь, зокрема ріллі, пасовищ, сінокосів, земель водного та лісового фондів.
Не всі землі сільськогосподарського призначення, в тому числі орні землі, можна залучати до інтенсивного обробітку. Певна частина їх повинна носити обмежений характер. До таких земель відносяться: земельні ділянки, поверхня яких порушена в результаті природних катаклізмів; земельні ділянки з еродованими, перезволоженими з підвищеною кислотністю, забрудненими хімічними речовинами та інше.
Ще один фактор впливу на активізацію процесу зниження гумусу в грунтах – це порушення сівозмін. У таких випадках пріоритет на посівних площах віддається технічним культурам, а площі під кормовими культурами, які є корисними сидератами, скорочуються.
Способи запобігання і впливу на фактори опустелювання різні. Оскільки однією з основних причин висушення грунту є соленакопление в грунті і рух грунтів, то дуже допомагає меліорація пасовищ. У зоні з сухим кліматом, при низькому рівні опадів, висаджують трави та чагарники. Попередньо грунт обробляється добривами.
Боротьба з опустелюванням також ведеться після гірничодобувних робіт. Після закінчення даних робіт проводиться т.зв. рекультурізація. Це відновлення рослинного покриву штучним шляхом.
Наслідки опустелювання включають: скорочення обсягів виробництва продовольства, зниження родючості грунту і природної здатності землі до відновлення; посилення паводків в низинах річок, погіршення якості води, утворення осаду в річках і озерах, замулення водойм і судноплавних каналів; погіршення здоров’я людей через принесений вітром пил, включаючи очні, респіраторні та алергічні захворювання і психологічний стрес; порушення звичного способу життя постраждалого населення, вимушеного мігрувати в інші райони. У рамках проведеної з ініціативи ООН «Оцінки екосистем на порозі тисячоліть» відзначається, що запобігти опустелюванню набагато легше, ніж повернути його назад. Головною причиною опустелювання є навантаження популяцій на середовище і неефективні методи управління земельними ресурсами. Допомогти у вирішенні вищезгаданих проблем можуть більш ефективне землекористування, більш дбайливі методи зрошення і стратегії створення не пов’язаних з сільським господарством робочих місць для мешканців посушливих територій.
Розвязання проблем, повязаних із раціональним використанням і охороною земель, зокрема боротьба з опустелюванням та деградацією земель передбачається здійснити шляхом: зменшення змиву і розмиву ґрунтів, а також захисту населених пунктів, сільськогосподарських угідь та виробничих обєктів від підтоплення і затоплення шляхом будівництва нових та реконструкції існуючих протиерозійних, гідротехнічних, берегоукріплювальних, протизсувних та інших споруд, забезпечення їх надійності;
впровадження ґрунтозахисної системи землеробства з контурно-меліоративною організацією території;впровадження науково обгрунтованих сівозмін, елементів біологізації землеробства, прогресивних технологій збереження та відтворення родючості грунтів і ведення землеробства; запобігання деградаційним процесам ґрунтового покриву на найбільш ерозійно небезпечних територіях, зокрема на землях сільськогосподарського призначення, консервація деградованих, малопродуктивних та техногенно забруднених земель; створення та відновлення полезахисних лісових смуг, захисних лісових насаджень на землях сільськогосподарського призначення (у ярах, балках, на пісках, уздовж берегів річок, водойм та на деградованих і забруднених сільськогосподарських угіддях);
розроблення схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель з метою визначення перспективи щодо використання та охорони земель та для підготовки обґрунтованих пропозицій у галузі земельних відносин.
Державна полiтика щодо охорони земель має бути реалiзована шляхом науково обгрунтованого перерозподiлу земель з формуванням рацiональної системи землеволодiнь i землекористувань, з усуненням недолiкiв у розташуваннi земель, створенням екологiчно сталих агроландшафтiв та агросистем, iнформаційного забезпечення правового, економiчного, еколого-економiчного i містобудiвного механiзму регулювання земельних вiдносин на всiх рiвнях господарювання. Відповідно до п.2. Указу Президента України від 04.11.09 № 995/2008 „Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів і зелених насаджень, в Україні планується створення великої кількості нових лісових площ. Місцевим адміністраціям доручено визначити «деградовані, малопродуктивні та техногенні забруднені землі, які доцільно заліснити», а також забезпечити додаткове виділення в установленому порядку земель із земель запасу для заліснення.
Природа не в змозі нескінченно пробачати помилок людини. Необхідно зупинити процес зміни грунту в бік опустелювання. І це ще можливо, якщо сільгоспвиробники будуть думати не тільки про сьогоднішній прибуток, а й про завтрашній день.
Начальник відділу земельних відносин
Магденко Н. Г.
