Наприкінці ХІХ століття з появою в Люботині досить значного прошарку робітників активізується громадсько-політичне життя.

6 грудня 1905 р. в Харкові таємно зібрався ІІ зўїзд делегатів Харківсько-Миколаївської залізниці. Люботинці направили й своїх делегатів. Ними стали робітники П. Бєляєв, О. Бажан, Г. Суховій.

Другий зїзд залізничників дав політичні вказівки страйковим комітетам та їх посланцям: виробити конкретні заходи по підготовці збройного повстання і створенню бойових дружин.

А вранці 9 грудня в Люботині спочатку біля паровозного депо, а потім біля управління другої залізничної дільниці відбулися мітинги, на яких виступали робітники і закликали страйкувати всіх, пропускати лише продовольчі вантажі та ешелони демобілізованих солдат та моряків, що поверталися з російсько-японської війни. Ці пропозиції робітників учасниками мітингу було одностайно схвалено.

Страйк розпочався ввечері о 18 годині 9 грудня 1905 року. У цей час в контору начальника станції Люботин ввійшло декілька робітників. Вони звернулися до начальника станції Василя Нікори, вимагаючи передати управління станцією новому коменданту Павлу Глуховцеву, який працював до цього слюсарем залізничних майстерень. Начальнику служби тяги інженеру Івану Смаковському, який зўявився у приміщенні начальника станції, Глуховцев пояснив, що він і Деменьов приймають у своє розпорядження станцію, будуть контролювати рух поїздів та назначати чергових. Після цього в контору зайшло близько 20 озброєних робітників. В. Нікора, забравши ключі від каси, з кількома агентами залишив приміщення контори. На пероні біля дверей станції стояв гурт озброєних людей. Станція фактично перейшла у розпорядження повсталих.

Переглядів: 2611

Дата публікації: 20:34 15.02.2017