Сьогодні 18 травня ми вшановуємо пам’ять жертв геноциду кримськотатарського народу, а також День боротьби за права кримськотатарського народу.
Депортація кримських татар почалася вранці 18 травня 1944 р. Депортованим давали на збори від декількох хвилин до півгодини. З Бахчисарая, Джанкоя і Сімферополя їх ешелонами відправляли на схід СРСР. До кінця червня 1944 р. було виселено 200 тис. осіб. Протягом року від голоду, хвороб і виснаження загинули понад 30 тис. кримських татар. Після цього радянський режим вдався до нівелювання історичної пам'яті про кримську державність і кримських татар. 25 червня 1946 року Крим позбавили статусу автономії та перетворили на звичайну область РРФСР, а протягом наступних двох років понад 80% оригінальної кримської топоніміки замінили на стандартні радянські назви. Депортація кримських татар, – один з найбільших злочинів радянського режиму, вчинених ним під час Другої світової війни. Понад 20 років в СРСР повністю заперечувався злочинний характер цих дій. Протягом всього цього часу кримські татари зазнали широкомасштабних репресій з боку радянського режиму. Це стало причиною масових смертей кримських татар, основну частину яких складали люди похилого віку, жінки та діти.
Переважна частина депортованих була направлена на спецпоселення до Узбекистану, частина – до ГУЛАГу, а ще частина – для поповнення спецконтингенту для Московського вугільного басейну. Депортація була одним із засобів "детатаризації" Криму. Проте навіть у нелюдських умовах, завдяки своїй терплячості і працелюбності, цей народ зумів пристосуватися і вижити.
12 листопада 2015 року Верховна Рада України визнала депортацію кримських татар геноцидом і проголосила 18 травня Днем пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу.
До 79-х роковин депортації кримськотатарського народу в Люботинській публічній бібліотеці оформлено книжкову виставку «Біль душі народу». Експозиція містить літературу, що розповідає про трагічну долю кримськотатарського народу, який став жертвою здійснюваного Російсько-совєтською імперією впродовж двох з половиною століть геноциду.
Директор КЗ «Люботинська ПБ ЛМР ХО» Олена АЛІСОВА