Щороку, 15 лютого, в Україні відзначають День вшанування учасників бойових дій на території інших держав. Ця пам’ятна дата приурочена до дня виведення радянських військ з Афганістану. Будь-яка війна - це катастрофа для людства. І завжди – це страждання, сльози, біль... Таким болем для багатьох став Афганістан. 10 років – з 25 грудня 1979 року до 15 лютого 1989 року тривала війна. Через афганське пекло пройшли десятки тисяч солдат. Під час бойових дій тисячі наших співвітчизників загинули: від ран, контузій, травм, хвороб, пропали безвісти. На сьогодні в Україні близько 150 тисяч ветеранів Афганістану. Окрім афганської, за часів СРСР, українські військові брали участь і в інших локальних війнах і збройних конфліктах на території 16 іноземних держав - вони виконували «інтернаціональний» обов’язок у Чилі, Іспанії, Єгипті, В’єтнамі, Ефіопії, Сирії, Анголі, Мозамбіку на острові Куба та в інших «гарячих» точках. Після здобуття Україною незалежності наші військові фахівці стали учасниками багатьох миротворчих місій. За даними Міністерства оборони України, з 1992 року в міжнародних миротворчих операціях взяли участь майже 44 тис. військовослужбовців. Від самого початку війни на сході України тисячі ветеранів, насамперед «афганців», виступили на захист рідної землі. Нині вони проходять службу у складі Збройних сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, СБУ та інших силових підрозділах.
Люботинська публічна бібліотека підготувала виставку-вшанування «Афганістан звучить в моїй душі». Бібліотека для дітей презентувала історичну відеогодину «Гартовані Афганістаном». У Манченківській бібліотеці-філії підготовлено історичний хроноскоп «Афганістан- то біль і смуток, чиєсь обірване життя». У Травневій бібліотеці-філії триває тематична виставка «Афганістан далекий і близький, але у кожній пам’яті живий!»
Ми маємо знати про страшні події афганської війни і пам'ятати, що і серед нас живуть люди, які в 20-30 років стали свідками й учасниками воєнних подій. І ми маємо пишатися їхньою мужністю, героїзмом, подвигом. Важливо зберегти пам’ять про ті події, вклонитися тим людям, які не повернулися з війни, виконуючи свій обов’язок перед Батьківщиною.
Директор КЗ «Люботинська ПБ ЛМР ХО» Олена АЛІСОВА