Герої не вмирають!

Загудаєв Олександр Володимирович

      У  подружжя  Загудаєвих :  Володимира  ІллІча   і  РаЇси  Борисівни  15 квітня  1962  року  народився  син   Сашко.   Коли  йому  виповнилося  4  роки,  помер  його  батько,  а  в  1981  році - мати. 

      З   1969 року  по  1977  рік   навчався  в  Люботинській   восьмирічній  школі  № 6.  Після  закінчення    продовжив  навчання  в  ПТУ  міста  Харкова,  отримав  спеціальність  столяра.

     Був  призваний  до  лав  Радянської  Армії   12  листопада  1981  року.  В  тому  ж  році  після  закінчення  курсу  молодого  бійця  потрапив  до  ДРА   у  складі   миротворчої  місії.  Прослужив   там  один  рік.  Потім  продовжив  службу  у  Кушці  з  1982  по  1983  рік.  Додому  повернувся  28 січня  1983року.  За  виконання  інтернаціонального  обов язку  був  нагороджений  нагрудним  знаком  «Відмінник  Радянської  Армії». 

       Після  демобілізації   працював   на  ЖБК  - 4  столяром-станочником  5  розряду, а  пізніше   на  заводі  «Гідропривід»  начальником  караулу.

       У   1986  році  одружився  з  Осіповою   Вірою  Миколаївною  (1958 року  народження).  1листопада  цього  ж  року  народилася  донька  Валентина.

      У  1987  році   з  5  травня  по  23  червня  приймав  участь  у  роботі по  ліквідації  наслідків  на  Чорнобильській   АЕС  (3-й  енергоблок) .  Отримав  дозу  опромінювання   9,75  бер. 

     15  березня  2007  року   Олександр   був  нагороджений  медаллю   «Захисник  Вітчизни».

      У  званні  старшого  сержанта  перебував  на  військовій  службі  у   військові  частині  А0501,  призваний   під  час  мобілізації  на  особливий  період  з 21.08.2014.  Прийняв  присягу  на  вірність  народу  України   23.08.2014року.   

       Охороняючи   Луганську  ТЕЦ   у  місті  Щастя,  12  листопада   2014 року Загудаєв   Олександр  Володимирович  геройські   загинув.

З ініціативи громадськості 8 травня 2015 р. встановлено меморіальну дошку на фасаді Люботинської загальноосвітньої школи №6.