Урочистості з нагоди Дня Прапора та Дня Незалежності України

 

 

24 серпня Україна відзначає найбільше національне свято – 30-річницю Незалежності та створення Української держави, а згідно з Указом Президента України від 23 серпня 2004 року, цей день вважається Днем Державного Прапора. Прапора, який є втіленням національної єдності та гідності. Під цим стягом наш народ ішов до проголошення самостійної України, із цим символом України наші бійці мужньо обороняють рідну землю на Сході України.

З нагоди визначних свят дружна Люботинська громада зібралася на площі Соборній, звідки розпочалася вишиванкова хода та патріотичний авто-мотопробігом до будівлі міської ради.

Під звуки державного Гімну за участі міського голови Леоніда Лазуренка та голови Громадської організації учасників бойових дій «З нами Бог і Україна» Владислава Іоніна відбулося урочисте підняття Прапора. Леонід Лазуренко і Владислав Іонін звернулися з вітальним словом до громади, і наголосили на тому, що в усі часи незалежність для народу діставалася дорогою ціною – незбагненною кількістю життів. На жаль, ця боротьба триває й нині, коли українці змушені захищати від російської агресії територіальну цілісність та суверенність України.

Присутні хвилиною мовчання учасники заходу вшанували пам'ять про, які борців за свободу і незалежність України, хто в різні періоди історії України віддав своє життя за свободу рідної землі, за незалежність України. Серед них наш земляк – Олександр Загудаєв.

Почесний громадяни м. Люботин Олександр Кибальник на честь цього визначного дня подарував учасникам заходу проникливу поезію, у якій, як у дзеркалі, відобразилася вся історія нашого народу.

Все з чогось починалось, як ранок щодня.

Так і рід наш отримав у спадок коріння,

І на схилах Дніпра зароїлась сім’я,

І створила незламне своє покоління.

Я стою перед вами, і наче у снах,

Бачу Київ, фортецю, оковані брами.

Княжий терем, огрядний на сивих горбах,

І фундамент, освячений, першого храму.

Та все ж скрутно вростали ми в лоно землі,

Через зовнішній вплив і свої суперечки.

Перепони були поміж нас чималі,

Один одного жалили, наче джмелі,

Заздрість лізла гидка звідусіль, недоречна.

Необачність сліпа послабляла князів,

Хоч до злуки були виняткові підстави.

Печеніг і хазар гарцював на межі,

І зненацька вчиняв лиходійства криваві.

Наче йшло все, як слід, набували снаги,

Вже й клейноди були, і хоругви величні.

Рахувалися з нами в той час вороги,

Це й південний сусід, і нахабний, північний.

Та, на жаль, не збулось. Зі своєї ж вини,

Розбрелись кошові, утворилась руїна.

І цим вмить скористались належні чини,

Під коріння знесла січових Катерина.

Все пішло шкереберть, занепала земля.

Нас впрягали царі, і меткі компартійці.

Дуже довго впивалася в шию петля,

Та, нарешті, позбулись ми клешнів Кремля.

Незалежність Господь дарував українцям.

Вже не підлітки ми, а дозрілі мужі,

Несемо важкий хрест і в годину, і в морок.

І чатуємо гідно свої рубежі,

Хоч і ран завдає ненажерливий ворог.

Та, надіюсь, Господь призведе до мети,

Об’єднає в загал берег «лівий і правий».

І на рідній землі, різнокровні брати,

Заживуть залюбки в європейській державі.

Тож славімо сьогодні значний ювілей,

Хай панує добробут і мир у родині.

Де ми будемо – мудрі, терплячі, єдині.

А молитва осяє сутужних людей.

Й заволає усюди: Хвала Україні!

 

Святкування продовжилося у міському парку, де на стадіоні талановиті колективи «I believe» та «Монреаль» провели танцювальний флешмоб «Ти у мене єдина». А для найменших громадян міста пройшла конкурсна-розважальна програма із призами та перегляд мультиплікаційних фільмів у залі Будинку культури.

Дорогі друзі! Вітаємо вас зі святом і бажаємо миру, злагоди, щедрої долі та успіхів в усіх справах заради розквіту нашої України та її енергійного і працьовитого народу.