О. Д. Зюбан - 90 років!

Мешканці села були вдячні нашим бійцям, які вночі підійшли до населеного пункту і вранці щільним вогнем «катюш» накрили німецькі позиції. Від шаленого вогню горіла земля і все, що на ній було, і окупанти відступили.

Батько Олександри на фронті був зв’язківцем, отримав поранення в ногу та потрапив у полон. Характерним є те, що німецькі лікарі лікували також наших поранених. Та коли пішло на покращення, батька направили до німецького штабу. Користуючись тим, що не було караулу, він утік і благополучно ночами пробирався додому.

У роки голодомору 1946-1947 роках, щоб заробити на шматок хліба, доводилося прясти, шити одяг і вишивати рушники.

Після війни ювілярка працювала на Харківській бавовно - прядильній фабриці. Вийшла заміж, із чоловіком переїхали до міста Люботина та побудували хату. Доводилося самим виконувати і столярні, і штукатурні роботи.

Олександра влаштувалася працювати на станцію швидкої допомоги санітаркою, відпрацювала там 7 років, і згодом її запросили у воєнізовану охорону.

Ювілярка виховала двох доньок і має онуків.

Рада Організації ветеранів України м. Люботин і Люботинська міська рада вітає ювілярку і

Щиро бажаємо не старіти,

І 100-річну весну ще зустріти.

Хай в житті у Вашім завжди буде літо,

А якщо і осінь, то тільки – золота.

Нехай у гості їдуть завжди діти,

Хай сміх і радість на подвір’ї не стиха.

Від усього серця Вам бажаємо здоров’я, затишку, тепла.

Хай гарний настрій розквітає,

Щоб у серці молодість жила.