Амебіаз: шляхи інфікування та профілактика

Амебіаз — протозойне захворювання, спричинюване дизентерійною амебою (Entamoeba histolytica). Амебіаз характеризується широким спектром клінічних проявів: від безсимптомного перебігу до тяжких кишкових і позакишкових уражень.

Щорічна захворюваність на кишковий амебіаз у світі становить близько 50 млн випадків, летальність досягає 100 000 випадків. Найбільш поширений амебіаз на півострові Індостан, Південній та Західній Африці, на Корейському півострові, в Китаї, у Південній і Центральній Америці. Широкому поширенню амебіазу сприяють низький рівень санітарних умов, невисокий соціально-економічний статус, скупченість жителів, деякі особливості культурних традицій.

В Україні випадки амебіазу спостерігають набагато рідше, в основному спорадично, проте з наближенням спекотного літнього сезону, в умовах значної міграції населення, повꞌязаної з військовою агресією рф, існують ризики завезення цієї інфекції та створення ендемічного осередку.

Джерелом інфекції при амебіазі є людина, що виділяє цисти E. histolytica. Хворі з гострими проявами кишкового амебіазу, виділяють з випорожненнями переважно нестійкі у зовнішньому середовищі вегетативні форми паразита.

Інкубаційний період триває від одного тижня до трьох місяців.

Механізм передачі інфекції — фекально-оральний. Основними факторами передачі цист амеби - є харчові продукти, особливо овочі, фрукти, зелень, що можуть бути уражені при завезенні з тропічних країн, а також – контамінована вода. Механічним переносником є мухи та інші побутові комахи. Останнім часом описані зараження внаслідок орально-анальних статевих контактів.

Умови побуту, водопостачання, санітарний стан населених пунктів і загальний культурний рівень населення можуть визначати різний ступінь ураженості.

Хворіють на амебіаз усі вікові групи населення обох статей, але переважно чоловіки віком 20-58 років. Особливо сприйнятливі до амебіазу жінки в III триместрі вагітності і післяпологовому періоді, що пов'язано, мабуть, з особливостями клітинної імунної відповіді у вагітних, а також особи, що одержували імуносупресивну терапію. У цілому, набутий в результаті хвороби імунітет при амебіазі є нестійким і нестерильним, не захищає пацієнтів ані від рецидивів, ані від реінфекції.

Клінічні ознаки амебіазу різноманітні та зазвичай проявляються у формі загального нездужання, зниження апетиту, нудоти, почуття важкості в епігастрії, іноді короткочасного болю в животі, метеоризму, діареї, надалі можуть з’являтись домішки крові у випорожненнях та втрата маси тіла (схуднення).

Амебіаз - грунтується на певних клінічних і епідеміологічних даних. Звертають увагу на перебування хворого у країнах із спекотним кліматом, користування там непевною в епідеміологічному плані водою, купання у забруднених водоймах, вживання термічно необробленої їжі. На виникнення амебіазу підозрілим є поява діареї без попередньої інтоксикації, гарячки, криваві випорожнення.

Основним методом лабораторної діагностики кишкового амебіазу, який дозволяє на 100% визначити протозойну інвазію, є мікроскопічне дослідження випорожнень кишковика (калу). У вогнищах інвазії важливо проводити скринінг (лабораторне обстеження) на амебіаз усіх членів родини або співмешканців, які проживають разом з хворим на амебіаз (вторинна профілактика).

                   Харківське районне управління, враховуючи існуючі ризики завезення цієї інфекції, нагадує про загальні правила профілактики амебіазу:

• не пити воду з річок, ставків та інших незнайомих джерел;
• пити кип’ячену воду, оскільки хлорування не знищує цисти амеб;
• дотримуватися правил особистої гігієни;
• мити й обов’язково обробляти окропом зелень, овочі, фрукти, які вживаються в їжу сирими, особливо це стосується екзотичних, завезених з тропічних країн;
• винищувати мух, боротися зі стихійними звалищами;
• не удобрювати ґрунт городів і садів нечистотами з туалетів;
• не допускати забруднення територій стічними водами;
• необхідно також забезпечити захист організму від несприятливих факторів: втоми, недостатності харчування і виснаження від супутніх захворювань.

                  При перших ознаках захворювання не зволікайте, звертайтеся до лікаря та проводьте лабораторне обстеження!

(Інформацію підготовлено на основі – підручника - інфекційні хвороби за редакцією О.А. Голубовської, видавництво: Всеукраїнське спеціалізоване виробництво «Медицина).