Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Згідно із Сімейним кодексом України, право на шлюб мають особи, які досягли шлюбного віку. Досягнення шлюбного віку є юридичним фактом, який породжує у особи право на шлюб. Відповідно до ст. 22 Сімейного кодексу України, шлюбний вік для чоловіка і жінки становить 18 років. Проте неповнолітні теж можуть одружитись, але для цього потрібне рішення суду.

Заява до суду подається самостійно особою, яка досягла 16-річного віку.

    Для  доказу того,  що ранній шлюб відповідатиме інтересам дитини, суд має отримати відповідні докази. Найчастіше такими доказами виступають: вагітність неповнолітньої нареченої, фактичне створення сім’ї, народження в такій сім’ї дитини.

Відповідні судові справи розглядає суд за місцем проживання заявника.

У заяві про надання права на шлюб зазначаються:

- прізвище, ім’я, по батькові заявника, місце проживання та контактна інформація;

- прохання надати право на шлюб;

- відомості про ту особу, з якою планується шлюб;

- посилання на вік осіб, що бажають створити сім’ю, який не дозволяє це зробити за нормами Сімейного кодексу України;

- докази, що надання права на шлюб відповідає інтересам неповнолітнього заявника чи заявниці.

    Для вирішення питання щодо зниження шлюбного віку не потрібна згода  батьків неповнолітніх. Проте, їх позиція з даного питання повинна бути з'ясована у судовому процесі. Думка батьків може сприяти встановленню дійсних обставин справи, з'ясуванню відповідності надання цього права інтересам неповнолітнього, оскільки така відповідність – головний критерій задоволення заяви про надання права на шлюб.