Клавдія Іванівна Шульженко
Народилася 11(24) березня 1906 у родині бухгалтера Головного управління залізниці Івана Шульженка. В Люботині( на Нижній Причепилівці) жили бабуся та дідусь Клавдії.
Почала виконувати народні пісні в кінці 1920-х рр. У 1923 році стає артисткою Харківського драматичного театру (нині Харківський державний академічний російський драматичний театр імені О. С. Пушкіна). У 1928 році — співочий дебют на сцені Маріїнського театру в Ленінграді. У 1931 році Клавдія Шульженко грає у прем'єрній постановці вистави «Умовно вбитий». Музику до цієї вистави написав Дмитро Шостакович, а за диригентським пультом стояв Ісаак Дунаєвський. В 1936 році були зроблені перші грамофонні записи Клавдії Шульженко.
Шульженко отримала всесоюзне визнання завдяки виконанню фронтових пісень рос. «Синий платочек», «Давай закурим», «Друзья-однополчане» та ін. На початку війни Шульженко опинилась на Ленінградському фронті, і лише за час блокади Ленінграда дала понад 500 концертів для солдатів. Упродовж війни Шульженко разом з оркестром Володимира Кораллі (Кемпер), її чоловіка уродженця Одеси, гастролювала по діючих частинах Радянської армії. В День Перемоги, 9 травня 1945 року Клавдію Шульженко було нагороджено орденом Червоної Зірки.
Після війни Клавдія Шульженко продовжила свою концертну діяльність. У 1971 році отримала звання народної артистки СРСР, 1976-го нагороджена орденом Леніна.
Померла 17 червня 1984-го року .