Офіційний сайт Люботинської
міської ради, виконавчого комітету
Електронні петиції
Центр надання адміністративних послуг
Електронні послуги
Субсидії для населення
Комунальний прожектор
Медицина міста
Телефони гарячих ліній
Молодіжна рада
Нові та оновлені сторінки
Інформація до проєкту рішення "Про виконання Програми соціального та економічного розвитку міста Люб   24.01.2020
Звіт про проведену роботу Люботинським КЖРЕП ЛМРХО з 20.01.2020 року по 24.01.2020 року з обслуговув   24.01.2020
Звіт про проведену роботу Водопровідно-каналізаційним комунальним управлінням Люботинської міської р   24.01.2020
Правила благоустрою території м. Люботина   24.01.2020
У зв’язку з проведенням аварійно-ремонтних робіт на централізованій мережі водопостачання по вул. Б.   24.01.2020
Проєкт рішення "Про внесення змін до рішення ЛМР від 17 грудня 2019 року №569 «Про міський бюджет мі   23.01.2020
Відключення водопостачання по пров. Гребельному 23.01.2020   23.01.2020
Адміністрація ВККУ повідомляє: 23.01.2020 року з 08-30 до 17-00 (орієнтовно) буде припинено подачу в   23.01.2020
Рішення виконавчого комітету від 15 січня 2015 року № 15 "Про внесення доповнень до рішення виконавч   22.01.2020
Звіт про роботу Центру надання адміністративних послуг Люботинської міської ради за 2019 рік   22.01.2020
Посилання
  
Пошук
Люботин | Видатні особистості | Маслович Василь Григорович (1793 – 1841) – український та російський письменник, літературознавець, журналіст, видавник
Маслович Василь Григорович (1793 – 1841) – український та російський письменник, літературознавець, журналіст, видавник

Маслович Василь Григорович

(1793 – 1841) – український та російський письменник, літературознавець, журналіст, видавник, один з найбагатших поміщиків Харківського повіту, власник одного з чотирьох найкращих маєтків в Харківській губернії (Гиївка). Виховувався в приватному пансіоні, Харківської гімназії (закінчив в 1810 р). У 1813 р В.Г. Маслович закінчив словесне відділення Харківського університету, а у 1816 р. витримав випробування на ступінь доктора витончених мистецтв. У 1817-1820 рр. жив в Петербурзі, служив в міністерстві фінансів з перейменуванням в колезькі асесори, був головним комісіонером по доставлених з Казані до Петербурга корабельних лісів. Службу довелося залишити через важку хворобу. Літературну діяльність В.Г. Маслович почав ще в 1811 р. видавши власний твір «Дельф і Дельфіра або увінчана любов», у 1812 р. друкується на сторінках газети «Харьковский еженедельник». У 1813 р. видає свою нову роботу «Баснь на прибытие в мир Асмодея», а у 1814 р. виходять Драматический кантат Харьковскому благотворительному обществу» і Байки у віршах.У 1816 р. В.Г. Маслович починає видавати перший в Україні сатиричний журнал «Харьковский Демокрит». На сторінках свого журналу В.Г. Маслович виступає також як автор поезій українською та російською мовами. У журналі була також опублікована поема «Основание Харькова», у 1890 р. поема вийшла окремим виданням. Там же в «Харьковском Демокрите» були опубліковані його «Пісня сімейству», «Від'їзд студента на учительство в Олешки», «Жартівліва пісня» та ін. На жаль журнал проіснував лише півроку, вийшло чотири номери. У 1815 р. В.Г. Маслович видав першу збірку померлого харківського поета-сатирика А.Н. Нахімова, а в 1818 р., перебуваючи на службі в С-Пб, видає книгу про нього. У 1818 р. виходить його новий твір з першим художнім описом Невського проспекту. Останнє прижиттєве видання творів В.Г. Масловича вийшло у 1825 р., після чого він залишає активну літературознавчу діяльність. Причин називають кілька: здоров'я, звинувачення вихователя І.М. Познанського, особливо його одруження, невдоволення байками і його сатирою серед чиновників високого рангу, згодом це позначиться на його позові із родичами вихователя. В Харкові В.Г. Маслович також знаходиться на службі, йому дарують чин надвірного радника (31.12.1821 р.) та нагороджують орденом «Св. Анни »III ступеня (13.06.1826 р.).

Із спадкоємців В.Г. Масловича відомі: Катерина (тисяча вісімсот тридцять другий р.н.), Наталія (1835 р.н.), Глафіра (1836 р.н.), Микола (1839 р.н.), Надія (1840 р.н.).

Маєток Н.В. Маслович був змушений продати через брак коштів для підтримки палацу. У 1881 р. маєток придбав генерал-губернатор князь Дмитро Іванович Святополк-Мірський. А Масловичі переїхали до Харкова (власний будинок на вул. Ново-Мало-Сумська, сьогодні Мироносицька). Останні відомості про цю сім'ю стосуються дітей Н.В. Масловича - Віри, Ольги та Миколи, яких зарахували до 3-ої частини Харківської дворянської родової книги.

Переглядів: 624
Дата публікації: 14:37 24.09.2018
Версія для слабо- зорих