Маслович Василь Григорович (1793 – 1841) – український та російський письменник, літературознавець, журналіст, видавник

Люботинська МТГ | місто Люботин | Видатні особистості | Маслович Василь Григорович (1793 – 1841) – український та російський письменник, літературознавець, журналіст, видавник

Маслович Василь Григорович

(1793 – 1841) – український та російський письменник, літературознавець, журналіст, видавник, один з найбагатших поміщиків Харківського повіту, власник одного з чотирьох найкращих маєтків в Харківській губернії (Гиївка). Виховувався в приватному пансіоні, Харківської гімназії (закінчив в 1810 р). У 1813 р В.Г. Маслович закінчив словесне відділення Харківського університету, а у 1816 р. витримав випробування на ступінь доктора витончених мистецтв. У 1817-1820 рр. жив в Петербурзі, служив в міністерстві фінансів з перейменуванням в колезькі асесори, був головним комісіонером по доставлених з Казані до Петербурга корабельних лісів. Службу довелося залишити через важку хворобу. Літературну діяльність В.Г. Маслович почав ще в 1811 р. видавши власний твір «Дельф і Дельфіра або увінчана любов», у 1812 р. друкується на сторінках газети «Харьковский еженедельник». У 1813 р. видає свою нову роботу «Баснь на прибытие в мир Асмодея», а у 1814 р. виходять Драматический кантат Харьковскому благотворительному обществу» і Байки у віршах.У 1816 р. В.Г. Маслович починає видавати перший в Україні сатиричний журнал «Харьковский Демокрит». На сторінках свого журналу В.Г. Маслович виступає також як автор поезій українською та російською мовами. У журналі була також опублікована поема «Основание Харькова», у 1890 р. поема вийшла окремим виданням. Там же в «Харьковском Демокрите» були опубліковані його «Пісня сімейству», «Від'їзд студента на учительство в Олешки», «Жартівліва пісня» та ін. На жаль журнал проіснував лише півроку, вийшло чотири номери. У 1815 р. В.Г. Маслович видав першу збірку померлого харківського поета-сатирика А.Н. Нахімова, а в 1818 р., перебуваючи на службі в С-Пб, видає книгу про нього. У 1818 р. виходить його новий твір з першим художнім описом Невського проспекту. Останнє прижиттєве видання творів В.Г. Масловича вийшло у 1825 р., після чого він залишає активну літературознавчу діяльність. Причин називають кілька: здоров'я, звинувачення вихователя І.М. Познанського, особливо його одруження, невдоволення байками і його сатирою серед чиновників високого рангу, згодом це позначиться на його позові із родичами вихователя. В Харкові В.Г. Маслович також знаходиться на службі, йому дарують чин надвірного радника (31.12.1821 р.) та нагороджують орденом «Св. Анни »III ступеня (13.06.1826 р.).

Із спадкоємців В.Г. Масловича відомі: Катерина (тисяча вісімсот тридцять другий р.н.), Наталія (1835 р.н.), Глафіра (1836 р.н.), Микола (1839 р.н.), Надія (1840 р.н.).

Маєток Н.В. Маслович був змушений продати через брак коштів для підтримки палацу. У 1881 р. маєток придбав генерал-губернатор князь Дмитро Іванович Святополк-Мірський. А Масловичі переїхали до Харкова (власний будинок на вул. Ново-Мало-Сумська, сьогодні Мироносицька). Останні відомості про цю сім'ю стосуються дітей Н.В. Масловича - Віри, Ольги та Миколи, яких зарахували до 3-ої частини Харківської дворянської родової книги.