Офіційний сайт Люботинської
міської ради, виконавчого комітету
Електронні петиції
Центр надання адміністративних послуг
Електронні послуги
Субсидії для населення
Комунальний прожектор
Медицина міста
Телефони гарячих ліній
Молодіжна рада
Нові та оновлені сторінки
У зв’язку з відключенням електроенергії на водозабірних спорудах по вул. Рябінова 17.12.2019 року та   13.12.2019
В зв’язку з ремонтними роботами 16.12.19 з 9 – до 16 буде відключення електроенергії   13.12.2019
Звіт про проведену роботу Водопровідно-каналізаційним комунальним управлінням Люботинської міської р   13.12.2019
ВККУ Люботинської міської ради повідомляє: у зв’язку з аварійно-відновлюваними роботами на централіз   13.12.2019
Проєкти рішень виконкому на січень   12.12.2019
Засідання виконавчого комітету Люботинської міської ради від 10.12.2019 р.   12.12.2019
LХXVII (позачергова) сесії Люботинської міської ради VІІ скликання від 10.12.2019   12.12.2019
Розпорядження № 315 від 11.12.2019 року "Про скликання LXXVIII(позачергової) сесії Люботинської місь   12.12.2019
У зв’язку з аварійно-відновлюваними роботами по в/д Матросова,5 12.12.2019 року з 11-00 до 17-00 буд   12.12.2019
Відключення водопостачання по вул. Лермонтова, 10 12.12.2019 року з 09-30 до 17-00   12.12.2019
Посилання
  
Пошук
Люботин | Видатні особистості | Святополк – Мирський Дмитро Іванович (1825 – 1899)- генерал, учасник Кавказьких походів, Кримської війни і Російсько- турецької війни 1877 -1878
Святополк – Мирський Дмитро Іванович (1825 – 1899)- генерал, учасник Кавказьких походів, Кримської війни і Російсько- турецької війни 1877 -1878

Святополк – Мирський Дмитро Іванович

 (1825 – 1899)- російський генерал, учасник Кавказьких походів, Кримської війни і Російсько- турецької  війни 1877 -1878.Він  приймав участь в полоненні самого Шаміля, і встиг успішно провести «антитерористичну операцію» в Абхазії, і зміцнити мир і порядок в Харкові на довгі роки. Ввів на території Кутаїської губернії місцеве самоврядування і суд присяжних. Та й одружився князь Дмитро Іванович в тих краях - на княжні Софіко Орбеліані. І зробив блискучу військову кар'єру. Нащадок української та литовської шляхти, що виріс в Алжирі і не знав ні слова по-російськи, він в 1844 вступив на військову службу в царську армію, воював під Севастополем, на Кавказі і дослужився до генерала від інфантерії.  Дмитро Іванович  виявився на посту харківського генерал - губернатора в один з найдраматичніших моментів російської імперії (з 13 січня 1881 по 8 травня 1882). 1 березня 1881 терористи - народовольці підірвали імператора Олександра ІІ. По всім західним і південним губерніях прокотилася хвиля єврейських погромів. «Патріотична громадськість» верещала: «Царя нашого вбили жиди та студенти!» Государеві намісники нічого не змогли вдіяти зі шквалом насильства ніде, крім Харкова. Ці його розпорядження не скасовувалися аж до 1917 , і в наших краях сміли ображати євреїв лише на сторінках газет і брошур. 

Навівши порядок, князь вийшов у відставку і оселився в маєтку Гиївка. Ось як він пояснює своє рішення колишньому товаришеві по службі Льву Толстому: «Не можна рухатися, а тим більше направляти інших, не знаючи, куди і навіщо. Ось чому я зупинився і зажив у селі.» Так він і провів решту днів в турботах та благодійності, поки не помер в Ніцці. Похований у с.Гиївка.

(Із статті Дмитра Губіна «Мертві сорому не ймуть» «Отечество №33 (101) 12 жовтня 2007).

Переглядів: 432
Дата публікації: 14:08 24.09.2018
Версія для слабо- зорих