Офіційний сайт Люботинської
міської ради, виконавчого комітету
Електронні петиції
Центр надання адміністративних послуг
Електронні послуги
Субсидії для населення
Комунальний прожектор
Медицина міста
Телефони гарячих ліній
Молодіжна рада
Анонс подій
Подій не заплановано
Нові та оновлені сторінки
Посилання
  
Пошук
Люботин | Видатні особистості | Святополк – Мирський Дмитро Іванович (1825 – 1899)- генерал, учасник Кавказьких походів, Кримської війни і Російсько- турецької війни 1877 -1878
Святополк – Мирський Дмитро Іванович (1825 – 1899)- генерал, учасник Кавказьких походів, Кримської війни і Російсько- турецької війни 1877 -1878

Святополк – Мирський Дмитро Іванович

 (1825 – 1899)- російський генерал, учасник Кавказьких походів, Кримської війни і Російсько- турецької  війни 1877 -1878.Він  приймав участь в полоненні самого Шаміля, і встиг успішно провести «антитерористичну операцію» в Абхазії, і зміцнити мир і порядок в Харкові на довгі роки. Ввів на території Кутаїської губернії місцеве самоврядування і суд присяжних. Та й одружився князь Дмитро Іванович в тих краях - на княжні Софіко Орбеліані. І зробив блискучу військову кар'єру. Нащадок української та литовської шляхти, що виріс в Алжирі і не знав ні слова по-російськи, він в 1844 вступив на військову службу в царську армію, воював під Севастополем, на Кавказі і дослужився до генерала від інфантерії.  Дмитро Іванович  виявився на посту харківського генерал - губернатора в один з найдраматичніших моментів російської імперії (з 13 січня 1881 по 8 травня 1882). 1 березня 1881 терористи - народовольці підірвали імператора Олександра ІІ. По всім західним і південним губерніях прокотилася хвиля єврейських погромів. «Патріотична громадськість» верещала: «Царя нашого вбили жиди та студенти!» Государеві намісники нічого не змогли вдіяти зі шквалом насильства ніде, крім Харкова. Ці його розпорядження не скасовувалися аж до 1917 , і в наших краях сміли ображати євреїв лише на сторінках газет і брошур. 

Навівши порядок, князь вийшов у відставку і оселився в маєтку Гиївка. Ось як він пояснює своє рішення колишньому товаришеві по службі Льву Толстому: «Не можна рухатися, а тим більше направляти інших, не знаючи, куди і навіщо. Ось чому я зупинився і зажив у селі.» Так він і провів решту днів в турботах та благодійності, поки не помер в Ніцці. Похований у с.Гиївка.

(Із статті Дмитра Губіна «Мертві сорому не ймуть» «Отечество №33 (101) 12 жовтня 2007).

Переглядів: 622
Дата публікації: 14:08 24.09.2018
Версія для слабо- зорих