Народився в 1931 році в с. Черемушна, що на Валківщині. Батьки – хлібороби.
Закінчив семирічку, мріяв стати залізничником. Пробував поступати до Люботинського залізничного училища №2. Відразу завернули: і років не вистачало і зростом тоді не вийшов.
А в 1949 році на «відмінно» склав іспити і пройшов.Училище закінчив з відзнакою.
У 1951 році направили в депо «Жовтень» кочегаром.Тоді майбутній помічник машиніста повинен був пропрацювати не менш як 7 місяців кочегаром і три місяці – слюсарем ремонту паровозів.
« 1 серпня 1952 року прийшов я на слюсарну дільницю депо, а мене викликають до завідуючого локомотивною бригадою Олексія Антоновича Щукіна-згадував Петро Йосипович. Сьогодні ,- каже,- в тебе перша поїздка помічником…» І паровоз той памятний – ИС -20-115, і рейс до Курська, і поїзд №72 Севастополь – Москва – все незабутнє. А повернувся додому – жили в Люботині – ще одна радість: донька народилася…
Закінчив заочно Харківський залізничний технікум за спеціальністю «електрорухомий склад».
Чималі і трудові здобутки Петра Йосиповича. У 1969 році присвоєно звання найкращого машиніста мережі залізниць, нагороджений знаком «Мільйон кілометрів безаварійної роботи», орденом Дружби народів, а 03 липня 1986 року Указом Президії Верховної Ради СРСР нагороджений орденом Леніна. Передовик соціалістичного змагання локомотивного депо «Октябрь», ударник комуністичної праці.
За роки на транспорті Питро Йосипович зекономив понад 1 мільйон 250 тисяч кіловат-годин електроенергії.