Офіційний сайт Люботинської
міської ради, виконавчого комітету
Електронні петиції
Центр надання адміністративних послуг
Електронні послуги
Субсидії для населення
Комунальний прожектор
Медицина міста
Телефони гарячих ліній
Молодіжна рада
Нові та оновлені сторінки
ІНФОРМАЦІЯ щодо вставлення нових тарифів на послуги водопостачання та водовідведення (ВККУ Люботинсь   14.12.2019
ІНФОРМАЦІЯ щодо вставлення нових тарифів на послуги водопостачання та водовідведення (ВККУ Люботинсь   14.12.2019
У зв’язку з відключенням електроенергії на водозабірних спорудах по вул. Рябінова 17.12.2019 року та   13.12.2019
В зв’язку з ремонтними роботами 16.12.19 з 9 – до 16 буде відключення електроенергії   13.12.2019
Звіт про проведену роботу Водопровідно-каналізаційним комунальним управлінням Люботинської міської р   13.12.2019
ВККУ Люботинської міської ради повідомляє: у зв’язку з аварійно-відновлюваними роботами на централіз   13.12.2019
Проєкти рішень виконкому на січень   12.12.2019
Засідання виконавчого комітету Люботинської міської ради від 10.12.2019 р.   12.12.2019
LХXVII (позачергова) сесії Люботинської міської ради VІІ скликання від 10.12.2019   12.12.2019
Розпорядження № 315 від 11.12.2019 року "Про скликання LXXVIII(позачергової) сесії Люботинської місь   12.12.2019
Посилання
  
Пошук
Люботин | Видатні особистості | Балавенський Федір Петрович - скульптор
Балавенський Федір Петрович - скульптор

Народився 12січня 1865 р. в м Люботині, Харківської області. Садиба його батьків була в районі сучасних вулиць Слобожанської (до Кільцевої) Шкільної, пров. Бібліотечного. Помітивши у сина хист до малювання, батьки віддають його навчатися у приватну школу Миколи Івановича Мурашка в Києві, яку юнак закінчує в 1896 році. На цьому освіта не закінчується. Він є учнем Петербурзької Академії мистецтв, яку він закінчив у 1903 році (клас скульптора Володимира Олександровича Беклемішева). В цьому ж році створює гіпсові портретні бюсти Т.Г.Шевченка, М.В.Лисенка, І.П.Котляревського.

У 1904 році бронзовий бюст Т.Шевченка роботи Федора Петровича встановлений у Седневі на Чернігівщині біля дому Лузогубів, у якому в свій час бував поет. Разом з іншими діячами культури Ф.Балавенський був на відкритті пам'ятника І.Котляревського у Полтаві в 1903 р. Уважно придивившись до бюстів, кожен зробить такий висновок: Ф.Балавенський зосереджує увагу на емоційно – психологічній характеристиці образу.  

У 1905 – 1906 рр. скульптор працює у Тифліському (Тбіліському) художньому училищі, але серце митця було з Україною. В 1907 р. йому пощастило влаштуватися викладачем Київського художнього училища, де працював до 1922 року.  Його учнями були видатні згодом скульптори Тетяна Руденко, Іван Кавалерідзе, Василь Іщенко, Олександр Таремець, Володимир Климов. Бурхливі події тих часів відривають митця від тихих берегів щодення і несуть потоком пристрастей і сміливих злетів, бо не міг осторонь стояти від громадського життя. Разом з іншими митцями він стає переконаним прихильником спорудження пам'ятника Т.Шавченка у Києві до 100-річчя від дня народження поета. На громадських засадах був створений Шевченківський комітет, який оголосив конкурс проекту пам'ятника. На заклик відгукнулися  художники і скульптори. Серед них був і наш земляк. У лютому 1911 року в журі другого конкурсу брав участь Сергій Іванович Васильківський. Члени журі схвалили проект Ф.Балавенського. Ось такий мав вигляд: на п’єдесталі височить постать Тараса Шевченка, а внизу її оточує група фігур. Ось скульптурне зображення дівчини, що схилилася до п’єдесталу, слухаючи Кобзаря. Це та дівчина Шевченкової поезії, до душі і долі якої поет ставився весь час із почуттям батька, радів її радощами, від її горя плакав. А поруч – постать дівчини – няньки з дитиною, вона сидить і теж слухає Кобзаря, що теж є  Шевченковим образом. Пам'ятник хотіли встановити на Михайлівській горі. Намагаючись не допустити спорудження, чорносотенці запропонували монумент поставити десь у закутку. Член клубу руських націоналістів С.Алєксєєв у заяві до комітету клубу закликав «не потурати шевченківцям» і не встановлювати пам'ятник  «людині, яка конче ненавиділа державний устрій і жила однією думкою – швидше діждатися його зруйнування». Отже місце, призначене під  пам'ятник (Урядовий майдан Свободи) перейшло за постановою міської думи від 17 березня 1911 року під пам'ятник княгині Ольги, а для Кобзаря запропонували район Великої Васильківської, Карачаївської, Пушкінської, де був фонтан. Та пам'ятник тоді так і не встановили. Ця заборона засмутила всіх. У 1914 р. Ф.Балавенський створив бронзове надмогильне погруддя одного з корифеїв українського театру і драматургії Марка Лукича Кропивницького, що знаходиться на першому Харківському цвинтарі Іоанна Предтечі. Після перемоги соціалістичної революції 1917 року скульптором створені гіпсові бюсти В.І.Леніна, Карла Маркса. Ф.П.Балавенський  працював також  у галузі станкової та монументально – декоративної пластики. Він оформив будинки Ф.Ісерліса (1909), Маріїнської громади Червоного Хреста (1912  - 1913) для оформлення слугував бетон) Київський іподром (1915 – 1916).

1922  - 1930 рр. припадають на роботу в Миргородському  художньо – керамічному технікумі.

У 1924 році на замовлення Пісочанської керамічної фабрики виконує серію статуеток письменників і видатних революціонерів. Половину життя скульптор присвятив вихованню творчих кадрів.

 У 1910  та 1912 був членом журі конкурсу на проект пам'ятника Шевченкові для Києва.

 У 1911 р. отримав другу премію на конкурсі проектів  пам'ятника Шевченкові. Але царським урядом було заборонено спорудження пам'ятника поетові.

У 1919 р. Ф.Балавенський створив пам'ятник – бюст Шевченкові для Києва, який простояв до серпня 1919 р. і був розбитий денікінцями.

Загалом скульпторові належать понад 20 портретів поета («Шевченко», гіпс; «Т.Шевченко», фарфор, обидва – 1903;  зберігаються в ДМШ ) та ін.

У жовтні 1943 року в селищі Ліанозово Московської області помер Федір Петрович Балавенський.

 

Література:

Богданович Г. Федір Петрович Балавенський.- К., 1963р    

Переглядів: 440
Дата публікації: 13:57 24.09.2018
Версія для слабо- зорих